Питання навчання основам екології та енергозбереження на сьогоднішній день в Україні є не лише найактуальнішими, але й найменш вирішеними. Сьогодні Україна є лідером у Європі з марнотратства у використанні енергетичних ресурсів та підвищення рівня екологічних небезпек. Ми увійшли до двадцятки країн світу, що споживають найбільше енергії. Постають риторичні запитання: «Чому?», «Хто винен?», «Що робити?».
А відповіді - на поверхні.
«ЧОМУ?» Відомо, що коріння як добробуту, так і занепаду, тягнеться з освіти. На жаль, сучасний учень, здебільшого, є екологічно та енергетично невихованим. І це не вина дитини, яку просто не навчили перспективно та стратегічно мислити, не навчили вчитися, адже сьогодні освіта повинна перейти на дещо нову модель надання освітніх послуг. Із системи «знання-вміння-навички» треба перейти до системи «вміння-знання-навички». Так, саме вміння повинні стояти в пріоритеті освіти, це вміння здобувати знання, вміння самостійно формувати та розвивати навички, вміння організувати власну самоосвіту.
«ХТО ВИНЕН?» Було б неправильно, хоча для багатьох дуже зручно, шукати винних у суспільстві, системі або часі, в якому ми живем. На нашу думку, все набагато простіше. У будь-якій діяльності чи бездіяльності людини завжди є винною конкретна особа, яка поклала початок свідомості дитини. І це, в першу чергу, батьки та педагоги, а лише потім - освітня система в цілому.
«ЩО РОБИТИ?» Чому склалася тенденція екологічної та енергетичної запущеності дітей? Напевне починати треба з родини. Педагогічна практика показала, що діти – це віддзеркалення поведінки батьків. Навички енергозбереження повинні формуватися саме в сім’ї. Так, все це дуже примітивно, але дітей треба привчати, що енергетичні ресурси обмежені та за них треба платити! І не завжди ця плата є грошовим еквівалентом ...
Якщо ж розглянути освіту в цілому, то, на нашу думку, для розробки цілісної системи навчання основам енергозбереження та енергоефективності необхідно використати елементи сегментарного навчання.
Сучасний учень навіть не намагається самостійно розширити коло власних знань. Виникає дилема: учень не завжди хоче (а іноді й не може) засвоїти матеріал, тим більше займатися самоосвітою. Ось тут і відіграють роль попередні цілі навчання. В сучасній освіті, як говорилося раніше, пріоритетом є знання, а не вміння здобувати ці знання.
Сама система сегментарного навчання базується на наступних принципах:
-
від простого до складного;
-
від теорії до практики;
-
від спостереження до абстрактного мислення;
-
від постійного повторення до безперервної самоосвіти.