На долю Володі випали складні випробування - у 13 років залишився без мами, тато після отриманої травми залишився інвалідом, разом із братом та сестричкою його виховувала бабуся. Та це не зламало хлопця - усі, хто його знав, відзначають його скромність, доброту, справедливість.

Боєць 30-ї ОМБ бригади загинув 12 лютого у бою під Дебальцевим. Танк, в якому був Володимир, підірвався на фугасі. Солдатові не вдалося вибратися із палаючої машини. Тіло 23-річного Володимира Шульги вдалося ідентифікувати лише за ДНК.

У 2009 році Володимира призвали до лав Збройних сил України, де служив механіком-водієм 30-ї ОМБ. Після закінчення контракту короткий час перебував удома, і невдовзі знову повернувся до військової служби. З перших днів окупації Криму стояв на кордоні Херсонської області. Із серпня 2014 року захищав Україну в зоні бойових дій. Брав участь у боях під Савур-Могилою, Іловайськом, Дебальцевим.

Командир танку старший лейтенант Іван Берташ: "Коли ми підійшли до Логвинового, противник відкрив по нас щільний вогонь, - пригадує офіцер. - Загорілася одна БМП, потім — друга. В селі я помітив два танки. Щоб не підставлятись, розпочали крутити «карусель», виїжджаючи раз за разом на невеликий пагорб для пострілу. Танк, що був праворуч, вдалося підбити відразу. Потім переніс вогонь на другий. Разом із іншим екіпажем ми у той танк таки влучили.

У цей час на східну околицю села до сепаратистів підійшло підкріплення — три танки Т­-72. Ситуація ускладнювалася, але Іван наказав механіку­-водієві рухатися їм назустріч. — Раптом — сильний вибух, - згадує Іван Берташ. - Наш танк здригнувся та зупинився… Дим, полум’я. Декілька секунд я приходив до тями, покликав своїх, але ніхто не озвався. Почав вибиратися з бойової машини, яка вже палала та могла вибухнути будь­-якої секунди. Опинившись на землі, став відповзати. Дуже пекло очі, я не міг їх розплющити. Рухався практично наосліп. А ще дуже боліла ліва рука — зовнішня сторона кисті була обдерта до кістки та обгоріла."