МУЗЕЙ СМІТТЯ
Екскурсію музеєм підготували учні групи ОП-31
Історична сторінка
Перший мішок для сміття в 1950 році винайшов Гаррі Василюк (Harry Wasylyk), до речі, родом з України. Василюк був винахідником і інженером. Одного разу до нього звернувся муніципалітет міста, що поставив завдання: зробити так, щоб побутові відходи не висипалися в процесі завантаження сміттєзбиральних машин. Василюк довгий час роздумував над створенням подоби пилососа, але рішення прийшло раптово. Хтось із його домашніх кинув фразу: «Мені потрібна сумка для сміття!». Василюк зрозумів, що для операцій зі сміттям варто використати одноразові мішки й запропонував робити їх з поліетилену.
Спочатку такі пакети стали використовуватися в госпіталі канадського Вінніпега. Перші мішки для сміття для приватних осіб з'явилися лише в 1960-ті роки.
ВІД ЧОРНОГО ДО ЗЕЛЕНОГО
Необхідно звернути увагу на найголовніше – сам пакет для сміття, який зазвичай виготовлено зі звичайного (як правило, дешевого та не дуже якісного) поліетилену, що розкладається більше 100 років та несе в собі небезпеку для навколишнього середовища.
Навіть важко уявити, що колись наші господині могли обійтися без цього чорного пакету, такого необхідного в побуті. І кому ж вони повинні бути вдячні?
У пам'яті наших батьків та бабусь ті часи, коли такого товару, як пакети для сміття, в нас не існувало. Знайомилися ми з ним, дивлячись як у зарубіжних фільмах люди виносять сміття не у відрах, а чистенько й акуратненько в пакетах. Через деякий час прийшов цей товар і до нас, спочатку виключно імпортний, а потім і місцеві виробники підключилися. І ось вже й у нас відра для сміття в квартирах чисті та сухі, з порожніми відрами від контейнера для сміття майже ніхто не ходить. Сміття виносять все частіше по дорозі з дому. І все це завдяки такому не хитрому товару, як пакети для сміття.
Разом зі сміттєвими пакетами прибирати відходи стало набагато простіше і зручніше. Відпала потреба носити туди - сюди відро для сміття, адже викидається тільки пакет, крім того, Ваші руки завжди залишаються чистими та й відро мити не треба (а це задоволення не із приємних). Сміття і харчові відходи, що знаходяться в пакеті, не поширюють запахи, захищають від бруду, не протікають. Про те, що приховує Ваше відро для сміття, будете знати тільки Ви. Але важливо, щоб пакет для сміття був абсолютно нешкідливим для навколишнього середовища.
Екологи вже подбали про те, щоб Ваш чорний пакет змінив колір. Сміттєві еко-пакети, так звані зелені пакети, виготовляють з двох видів поліетилену: HD і LD. Найпоширеніший HD поліетилен використовується в основному для пакетів на звичайні домашні відра 20-35 л, оскільки більше 5-10 кг сміття в ньому навряд чи хтось буде виносити. Зовсім інша справа - пакети більшого обсягу, в які поміститься, відповідно, більше сміття. Для них потрібен більш міцний поліетилен LD.
Згідно з результатами випробувань пакетів БІО, період розпаду складає 3 роки, а його вартість - лише на 15-20% більше.
Ще трішки історичних фактів.
-
Сміття завжди відгравало значну роль у людській культурі. Цікаво, що воно залишило свій слід і в релігії. Наприклад, ділянка землі під Єрусалимом, куди скидали і де періодично спалювали відходи, в Біблії названа Вогненною. Для християн Геєна Вогненна стала одним з позначень Пекла. Не менш відомий один з 12-ти подвигів, який вчинив герой давньогрецьких міфів Геракл - він вирішив проблему відходів, накопичених в стайнях царя Авгія.
-
Перші відомі нам сміттєзвалища датуються 200 тисячами років до нашої ери. Це кістки тварин і уламки кам’яних знарядь.
-
Перший завод зі спалювання сміття з'явився у Великобританії - було це ще в ХІХ столітті (в 1870 р. поблизу Лондона).
-
Російський імператор Петро І придумав оригінальний спосіб очистити Петербург від будівельного сміття, що залишилось на площі після будівництва Зимового палацу - усім бажаючим запропонували безкоштовно забрати собі будь-що зі сміття. За кілька годин площа була чистою.
-
У ХІХ столітті одним з популярних матеріалів вторинного виробництва вважалися кістки. З цього матеріалу виготовлялися папір, желатин, ґудзики.
-
На початку ХХ століття став популярний процес, який називали «редукцією». При редукції сирі відходи змішувалися з останками тварин, а потім отримана жирова субстанція використовувалася у виробництві мила, свічок та парфумерії.
