МАШИНА ЧАСУ: У ПРОСТОРІ СМІТТЯ

ЗУПИНКА №1. Африка, 1,5 млн. років тому

Багато доісторичних мисливців викидали сміття на землю навколо стоянок та таборів або відводили певні місця для викидання відходів. Через те, що більшість сміття підлягала біодеградації, воно поступово розкладалося. Навіть предмети, які не підлягали біодеградації, наприклад, старі кам'яні знаряддя праці, не накопичувалися у значних кількостях, тому що люди жили невеликими групами і кочували з місця на місце.

ЗУПИНКА №2. Стародавня Греція, 500 рік до н.е.

Протягом певного часу жителі міст Стародавньої Греції та Риму викидали сміття на вулицю. Волоцюги регулярно шукали у смітті вироби, які можна повторно використати. Ця практика продовжується дотепер в багатьох частинах світу. Через значну кількість сміття підвищувався рівень доріг. Старі знесені будинки ставали фундаментом для будівництва нових, що були б розташовані на одному рівні з дорогою.

Нарешті люди Греції організували міську систему збирання сміття, відносячи відходи на звалища, що були розташовані не ближче, ніж за кілька кілометрів від міста.

ЗУПИНКА №3. Атлантичний океан, 1500 рік

У всі історичні епохи люди вважали океан безмежним і бездумно викидали туди сміття. Сміття та відходи їжі, що потрапляли в океан протягом ери океанських досліджень, переважно розкладалися у соленій воді. Але сьогодні всі пластмаси, нечистоти, небезпечні відходи, що потрапляють в океан, заподіюють шкоду морському життю та виносяться течією на пляж, де становлять небезпеку для диких тварин та людей на узбережжі. Підраховано, що кожного року люди всього світу викидають у води океану приблизно 6 мільярдів тонн відходів.

ЗУПИНКА №4.

Великобританія. Лондон, ХІV ст.

У Середні віки люди викидали сміття, їжу та відходи життєдіяльності людей на вулицю, і в таких дуже заселених містах як Лондон це створювало значні проблеми, спричиняючи поширення різних хвороб (епідемією стала бубонна чума - це захворювання поширювалося мухами, що заражалися від щурів, якими кишіли перенаселені міста).

Великобританія. Нотінгем, ХІХ ст.

Перший у світі сміттєспалювальний завод був побудований у 1874 року в Нотінгемі. Не зважаючи на те, що спалення сміття коштує дорожче, ніж його захоронення на полігонах, у 80-х роках минулого століття на цю технологію покладали значні надії.

Проте вже у 90-х високорозвинуті країни почали відмовлятися від будівництва таких заводів. Екологи довели, що сміттєспалювальні заводи - головне джерело викидів у повітря діоксинів - надстійких органічних забруднювачів. Діоксини руйнують гормональну систему людини, призводять до імунодефіциту і ослаблення захисних сил організму, сприяють розвитку жіночих хвороб та народженню дітей-інвалідів.

ЗУПИНКА №5.

США. Нью-Йорк, ХІХ ст.

У період промислової революції великі індустріальні міста США стали набагато бруднішими, ніж інші міста в попередні історичні періоди. Мертві коні, попіл від спалювання вугілля та деревини в печах, а також відходи з кухні і життєдіяльності тварин переповнили вулиці та провулки. На вулицях траплялися свині, поїдаючи більшу частину відходів їжі. Щурі та таргани також заполонили смердючі купи сміття, де догнивали відходи. Це призвело до епідемій.

Протягом певного часу люди вважали, що смердючі випари містили мікроби, які поширювали інфекцію. Хоча цю теорію і було спростовано приблизно у 1880 р., турбота про здоров'я людей спричинила очищення вулиць міста і покращення методів збирання та позбування сміття.

США. Лос-Анджелес, ХХ ст.

Масове спалювання сміття на спеціальних заводах застосовувалося періодично, починаючи з 1870-х років, як метод знищення відходів.

Хоча сміттєспалювальні печі значно зменшили об'єм сміття, від жителів міст надходили скарги про кіптяву і сморід, що розповсюджувалися цими заводами.

Більшість сміттєспалювальних заводів, поширених в американських містах в 30-х роках ХХ століття, пізніше було закрито.

У післявоєнний період все викидали у сміття, а також почали використовувати синтетичні матеріали. Домашні господарства більше не спалювали деревину чи вугілля, але нагромаджували більше сміття, що складалося з продуктів одноразового використання та пакувальних матеріалів. Відходи містили макулатуру та пластмаси. Також почали викидати у сміття більше токсичних речовин, які опинялися на сміттєзвалищах.

Поширення руху з метою контролю зростаючої кількості сміття на закритих звалищах спричинило відновлення інтересу до позбування сміття шляхом спалювання. Тепер технології зосереджувалися на перетворенні сміття в енергію шляхом спалювання.

Сміттєспалювальні заводи стали заводами з відновлення/переробки ресурсів Ці заводи не лише скорочували обсяги сміття, але й виробляли енергію, яку можна було використовувати. Це стало додатковою перевагою після нафтової кризи і зростаючого занепокоєння населення обмеженими джерелами енергії. Недоліками цих заводів є потрапляння в атмосферу отруйних випарів, дуже дороге будівництво і експлуатація, а також надзвичайно небезпечний токсичний попіл.

Жителі США та всього світу почали зменшувати використання матеріалів, повторно застосовувати та переробляти матеріали для скорочення загальної кількості виробів, які потрапляють в потік твердих відходів, а також з метою збереження природних ресурсів.

Як ми бачимо, проблема сміттєвого забруднення існувала здавна. Кожна країна намагалася вирішувати це питання по-своєму, але мета у всіх була одна – збереження здоров’я людини та екологічного стану країни.

Смітники зберігають у собі дуже багато корисного й коштовного. Проблема лише в тім, як корисне відокремити від некорисного. Якщо не навчитися робити цього, сміття стане джерелом великих екологічних, соціальних й економічних проблем. У нашій країні поки що так і відбувається. Італійська мафія у свій час пролила багато крові, щоб отримати контроль над сферою вивозу й утилізації сміття в Нью-Йорку, Чикаго й інших американських містах. Директори радянських сміттєвих полігонів були найбільш заможними людьми.